Вона стояла на краєчку прірви
Закривши очі чекала коли
Струну у скрипці вітер обірве
І тільки чула як гори гули.
Враз загриміло і блискавка впала
Упала в безну під ноги її
Гроза як нитки струни порвала,
Було їх сім, а лишилося дві.
У очі листя і гілля летіло,
Упало небо, усюди сміття.
Вона не цього від світу хотіла…
Так стало пеклом вчорашнє життя.
Так стала доля іі проти неї,
зломилась воля, зірвались думки
Все обернулось пустою брехнею,
А на годиннику вмерли стрілки…
27.05.2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169354
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2010
автор: Ксенія Фуштор