Не забуду я ніколи хату смерекову,
Не оскверню лихим словом мову сопілкову.
Не цуратимусь ніколи я землиці-неньки
Не ображу ніжне й добре матері серденько.
Не дозволю я ламати гілочки калини,
Її грона – це криваві сльози Батьківщини.
Я не дам комусь топтати чорнобривці-квіти,
Бо вони також є Мами-України діти.
І пісень я мелодійних також не забуду,
Ідучи життям, їх завжди я співати буду.
І розкажу всім народам, що я – українка,
Що з козацького я роду, що його частинка.
За життя і після смерті буду прославляти
Український синьо-жовтий я наш рідний прапор.
А історію я нашу пронесу крізь роки
Не забуду дідів наших мудрі я уроки.
Пам’ятати завжди буду слово я Франкове
Шанувати рідну мову, край свій барвінковий.
11.03.2003р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169300
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2010
автор: Ксенія Фуштор