Не судіть, люди добрі, бродягу,
Що не стало в нім сили життя, -
Він його закрутив, наче флягу
І жбурнув, як непотріб в сміття.
Він його обрубав, як гілляччя,
Спопелив на свинцеву золу,
І ніхто не горює, не плаче
На оту прикінцеву хулу.
Хай вам холодом лясне в огруддя,
І ним скоєне згидиться вам, -
«Не судіть, то і вас не осудять», -
Суд вершити дано небесам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168857
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2010
автор: Рідний