На колгоспнім дворі тишина,
Заросла у вербу борона,
Обступив доокола осот
Від ГАЗону облізлий капот,
Між осколками шиферних плит
Амофоска, шамот, антрацит,
У проломах гуляє скрізняк ,*
Бродить кодло бездомних собак…
За славетних радянських часів
Розпорядок робочий висів,
Клекотів двір юрмою селян,
Що давали і норму, і план.
Час парадно сочився життям,
Наче ротом медовий бальзам,
Від посіву до жнив і назад
Колотився існуючий лад .
В час, коли про совітський колгосп
Краєм вуха чув західний хлоп,
За Збручем в колективне майно
Ґвалтом люд увігнали давно.
Відібрали в них статки і честь,
Учинивши суспільним чиєсь.
Так рука більшовицького зла
Задушила свободу села…
Запустілі колгоспні двори –
Не ознака цієї пори,
Просто сталось, що зле ремесло
З чого вийшло до того й прийшло.
* - протяг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168787
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.01.2010
автор: Рідний