Я пригортаюся душею до надії
Солодка втома зігріва серця,
І зіграні здавались уже дії
В театрі, що назвали ми життя.
Сьогодні день, а завтра знов світанок
І під вуаллю пройдених шляхів
Зустріну я ніким незнаний ранок,
Який мене у плинності років.
Я буду йти, мов прима неосяжна
І грати роль у власному житті.
Сьогодні я вразлива юна княжна,
А завтра…. Я не знаю, хто тоді.
Я не прошу у долі подарунків,
У храмах незамолюю гріхи.
В коханні не шкодую я цілунків
Не піднімаю в запалі руки.
Я тільки пригортаюсь до надії
І граю роль відведену мені,
Ндіюсь, що не зірнані всі дії
В моєму іще юному житті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167952
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2010
автор: Левченко Оля В.