Колись було не так,
а зараз все інакше.
Так тихо у кімнаті
неначе у гробу.
В руках червоний мак,
і совість тихо плаче.
У серці пустка...знаю,
уже сама піду.
На гратах душі камінь,
і двері зачинились.
Назад у неба далі
без крил нема шляху.
Свічками погляд жалить усе, думки скінчились.
Лиш мить і ти все далі
без крил...а я ж іще люблю....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167592
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2010
автор: тепла осінь