Усе, тремтять вуста...
В словах німих немає згоди...
Ти полетів неначе птах.
А так хотілося свободи.
Смикнулась думка на ходу,
як серце вітром обпалило.
Полилась ніжно,знов бреду
між болем... тіло оніміло...
Гудів в думках моїх перон,
де ти витав і очі снігу
кружляли танули,вагон...
пропав. Я не розбила кригу.
Підняла голову увись,
злетівши смуток задихнувся.
Я б зникла з ним хоча б кудись!
Ти ще не повернувся...
Дивлюсь туди де страх зникає,
у пам'ять в очі.
Усе пусте життя стискає
в самотні ночі.
Десь там...де хтось колись комусь
візьме і розфарбує небо
ти є, благаю тільки знай завжди що --
я для тебе!....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167567
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2010
автор: тепла осінь