Монолог нерозкаяного…

Я    серцем  грішним    зашкаруб,
Не  стук  ,  -  півсонний  хряскіт.
Потоками  венозних  труб
Не  кров  тече,  а  краска*.

Колись  бував  я  сонцелюб,
Вподоби  повен  й  ласки,
Тепер,  мов  клятий  душогуб,
Захований  під  маску.

До  Бога  не  розтулю  губ,  -
Вини  стиснула  пастка.
В  огні  безповоротних  згуб
Життя    згорає    казка.

З  узлісся  пекла  кличе  дуб,
Де  зашморг  висне  з  паска…
́́
*  рус.-  фарба

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167421
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2010
автор: Рідний