Давай, Афродіто, вдягай елегантного плуга:
Часи поклоніння коханню згубились в віках...
Підводься, богине, бо війни, робота, напруга
Не будуть чекати - тепер все це також на наших жіночих плечах.
Не супся, Венеро, не треба так морщити носик.
Безсмертя безсмертям, а зморшки тепер не в ціні.
Вставай і роби - Гефеста уже не попросиш.
У нас зараз рівність...: повіриш чи ні?
Дивись, найпрекрасніша, в тебе тепер конкурентки:
З кіоску із глянцем десятки красивих обличь...
Це вже не почесно давно. Богине, вони - "профурсетки",
Це пошесть, Венеро, тобі не туди, зупинись!
А нам із тобою складати хвалу феміністкам.
Ти чула їх правило? Думаю, поки ще ні...
Так от, жінка повинна (Справжня Сучасна Жінка)
Чотири речі в своєму житті (основні):
Отож, виглядати як дівчинка - перше -,
З манерами дами - без цього також нікуди -,
Думки чоловіка -...Венеро! я ще не завершила!
Венеро! Богине! Дослухай! Ну ти це куди?...
Пішла. Не повіриш. А де ж її гідність?
Є ще ж і четверте - пахати як кінь...
Така недосяжна і врешті досягнута рівність,
Мабуть, для жінок, але все-таки не для богинь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167377
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2010
автор: гіпотеза