Серед снігів в оазі талини-
Рядочок квіточок до сонця пелюстками вгору,
Тепла благаючи й блакитті далини,
Тихенько зріс, шукаючи в його вогні опору.
"Ми вільні"-їх шепіт слухала зима,
І в небі холодно сміявся січень:
"Ви божевільні, і в світ з`явилися дарма:
Я все-одно морозом вас усіх посічу..."
Так і в житті: де двох зустрілося кохань,
Забулися реальність і страждання,
Зродилася весна в пориві сподівань,
І думала, що це кінець чеканню.
"Ми вільні"- лунав солодкий гімн для двох.
І вічно будем вільні- аж до самого смеркання.
"Ви божевільні!- сміялась доля,-й хоч зараз з вами Бог,
Я розлучу вас- таке моє бажання..."
І жаль в очах, й нерозуміння долі,
Відлунням згасне спогадами втіхи,
Ми плачемо, бо в світі цім не маєм волі,
Не в силі зупинить життєві віхи.
Та все-одно, і всупереч усьому,
Наперекір всім правилам стабільним,
Ми переможем біль,й забудемось про втому,
Лише хоча б на мить відчути себе вільним...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167282
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: Межа реальності