Джон Магваєр "Критика і душевне здоров'я"
Сьогодні я б хотів поговорити з вами про прості, але досить серйозні речі. Почну трохи здалеку. Думаю, багато хто з вас бачили фантастичні фільми, в яких героя, перш ніж відправити на машині часу в минуле, попереджають, що він ні в якому разі, потрапивши туди, не повинен підходити до самого себе. Не знаю, чи замислювалися ви над цими даними чи ні, але в основі цього попередження лежить звичайний фізичний закон, який свідчить: дві точні копії, поміщені в один і той же простір і час, взаємно знищуються. Зауважу, копії повинні бути повністю ідентичні одна одній.
Ось саме це допоможе вам усвідомити те, що я скажу далі. Просто запам'ятайте його: дві точні копії, поміщені в один і той же простір і час, взаємно знищуються.
У нас немає машини часу, щоб перевірити це на практиці, але ви не раз зустрічалися з цим законом у реальному житті. Щоб усвідомити подальше, вам потрібно зрозуміти, як влаштована пам'ять людини. Уявіть собі, що ви кінооператор, який знімає фільм під назвою «Моє власне життя». У вашій голові знаходиться записуючий пристрій, що фіксує будь-яка зміни, що відбуваються навколо вас, зі швидкістю 24 кадрів в секунду. Кожен такий кадр - це точна копія або відбиток фізичного всесвіту, який містить в собі всі ваші сприйняття. Наприклад, ви дивитеся на троянду, і ви записуєте в вашу пам'ять колір цієї троянди, її запах. Якщо ви зачіпаєте її в цей момент, то запишуться і тактильні відчуття: температуру троянди, бархатистість її пелюсток. Якщо ви випадково торкнулися до шипу цієї троянди і вкололи собі палець, то ви запишете і фізичний біль. Через якийсь час, перебуваючи далеко від цієї троянди, ви можете повернутися подумки у той момент, коли ви її бачили, і знову прокрутити у вашій пам'яті записане. Багато людей, згадуючи, як бачили троянду, не тільки бачать зображення троянди, але й відчувають знову її аромат. Якщо ви вкололи до шипу троянди палець, то, переглядаючи заново в пам'яті це зображення, ви зможете навіть відчути легкий біль в вколотому місці. Але це відчуття болю досить швидко мине.
Справа в тому, що тут знову вступає в дію той самий закон про дві копії. Коли мова заходить про біль або душевне переживання, то досить вам згадати кілька разів про якусь неприємну подію і розповісти про це кому-небудь, як біль слабшає і ви отримуєте душевне полегшення. Саме цей закон використовують психологи та священики. Згадайте кабінку священика в католицькій церкві. Там парафіянин, що прийшов на сповідь, розповідає священику про свої гріхи, і тим самим полегшує свої душевні переживання. Те ж саме відбувається і на кушетці психотерапевта.
Не обов'язково бути психотерапевтом чи священиком, щоб використати цей закон на практиці. Достатньо бути уважним слухачем. Я думаю, багато хто з вас вислуховували своїх друзів або близьких, і тим самим допомагали їм полегшити їх страждання. Насправді, у момент своєї розповіді, ваш друг створює точну копію негативної події, записаної в його пам'яті. Чим точніше він її відтворить, тим більша ймовірність того, що вона «розрядиться» і втратить для нього свою актуальність. Душевний і фізичний біль існують саме у вигляді енергетичного заряду. Хворі клітини або хвороблива картинка посилає сильні імпульси до вашого розуму, і тому ви її відчуваєте.
Точність відтворення дуже важлива! Тому найправильніше - попросити людину розповісти вам про цю подію кілька разів. Розповідаючи вам про це знову і знову, в його пам'яті виникають все більш точні подробиці події, і він може згадати все до найменших подробиць. Як тільки картинка події повністю у всіх деталях ним відтворена, настає душевне або фізичне полегшення. Все, що вам потрібно робити, це уважно слухати його і іноді цікавитися, що він бачить, або що він чує, або що він відчуває. Ваша дитина плаче? Просто попросіть її докладно розповісти, що трапилося. Ви самі побачите, як швидко висохнуть її сльози, а вона повністю заспокоїться. Я думаю, що ви це робили раніше і самі. І можливо, що нічого нового для вас я поки так і не сказав, але, спираючись на все вище викладене, я б хотів поговорити з вами про критику.
Уявіть собі священика, або психолога, прийшовши до якого, ви раптом у середині вашого душевної та відвертої розповіді почуєте: «Чого ти мені тут фігню несеш? Це все було не так, і взагалі, ти кажеш так плутано, що тебе зрозуміти неможливо ». Досить дивна картина, чи не так? Уявляю, куди ви його пошлете, і що про нього будете думати. Головне, що ви будете думати - це те, що він не годиться для своєї роботи. Думаю, ви навряд чи прийдете до нього в майбутньому.
Тепер давайте повернемося до ситуації на поетичному порталі. Скажу чесно, до деякого часу я не зовсім розумів, чому деякі відмовляються редагувати свої вірші. Думаю, що багато хто з вас у відповідь на вашу абсолютно правильну і конструктивну критичну рецензію чули такі дивні, на перший погляд, речі, як: «ці вірші написані душею, їх не можна змінювати», «Та я розумію, що тут написано кострубато, але я все одно залишу все як є, інакше сенс зміниться »,« Я пишу вірші для себе, а не для читачів »,« Я не поет, мені все одно, що ви думаєте про мої вірші ». Згадали? Думаю, що так. І, як це не дивно, ці люди були абсолютно праві. Справа в тому, що у своїх віршах вони описували якісь болючі і абсолютно реальні для них події.
Зрозумійте мене зараз правильно, я не встаю цією статтею на захист графоманів і нездар, а хочу лише показати, що критика не завжди доречна. Навіть мій рідний брат говорив тут якось, що пише вірші заради психотерапії.
Давайте вдумаймося, а коли люди пишуть вірші? У 90 відсотках випадків, вони пишуть їх під впливом якихось своїх душевних мук або переживань, саме тому портал буквально забитий віршами про кров і любов. І з цим нічого не можна зробити. Справа в тому, що не в кожного є гроші на дорогого психолога, тому що ми живемо не в Америці, де цих особистих і сімейних психологів як собак нерезаних, а на Україні (в Росії), де прийнято ділитися своїми бідами з колегами по роботі або сусідами по сходовому майданчику . Такий у нас менталітет.
Що ж відбувається, коли автор викладає такий болісний для нього вірш на сайт? Я вам відповім. Підсвідомо він сподівається, що йому допоможуть позбутися від душевних переживань. Перше полегшення автор отримує, коли пише вірш. Фактично, на момент написання вірша він відтворює якусь картинку минулої негативної події і, тим самим, позбавляється від частини переживань. І друге: коли він виклав вірш на сайт і відповідає на рецензії (або обговорює з кимось свій вірш), перечитуючи його знову і знову, додаючи у відповідях пояснення, що ж послужило причиною написання вірша - в цей момент автор позбавляється вже від залишків душевних мук. Ось коли він виговорився, зібрав купу співчутливих комментов, ось тільки тоді, як то кажуть «його відпустило»! І от тільки після цього він дійсно може тверезо подивитися на свій вірш і нарешті побачити, що в нього наголоси збиті або розмір пливе. Розумієте?
Ті, хто пишуть вірші давно, знають, що вірш повинен повисіти на сайті, відлежатися в шухляді, перш ніж ви станете здатні його правити. Поки вірш свіжий і написаний на живих емоціях, автор не здатний нічого з ним зробити. І це правильно, тому що нещира сповідь не призводить до полегшення. Крім того, існують надумані вірші, або вірші, які спотворюють реальні події, що відбулися з автором. Треба пам'ятати, що брехня, зображена в даних віршах, не приносить авторові полегшення. Саме про такі вірші іноді говорять, що вірш мертвий, написаний без душі. Тільки точне повторне відтворення хворобливої ситуації приносить суттєве полегшення. Я не раз спостерігав це і в звичайному житті, мої друзі та знайомі можуть це легко підтвердити, тому що я частенько їх вислуховую.
Який звідси можна зробити висновок? Уїдлива критика, така, що знецінює, може бути шкідлива. Більш того, вона може бути руйнівною, і люди, які бездумно критикують все і всіх без розбору, небезпечні для оточення. Ви повинні це розуміти. Я прекрасно усвідомлюю, що псевдо-критики, прочитавши цю статтю, почнуть в черговий раз вити на тему, що тут сайт поезії, а не кабінет психолога. І нехай всі, у кого нещасна любов або собачка померла, валять до фахівця, але, повторюся, таких віршів тут дуже багато, тому що щасливі люди пишуть вірші досить рідко.
У зв'язку з цим я хочу дати авторам і критикам кілька порад.
Перші поради я дам критикам. Дорогий критик, якщо ви, звичайно, не закінчений мерзотник, то зрозумійте головне: ніякий ретельно відредагований вірш не вартий істинного здоров'я людської душі. Перш ніж влаштовувати розбір польотів, поставте хоча б елементарне питання автору, чи вірш заснований на реальних душевних переживаннях, і чи так необхідна прямо зараз ваша критика даного автору. Навіть якщо автор говорить, що всі його вірші написані від імені літературного героя (героїні), все одно варто подивитися попередні відповіді даного автора, і, якщо раптом ви виявили неадекватно хворобливу реакцію на конструктивне зауваження, це говорить про те, що автор, швидше за все, просто приховує, що вірші засновані на реальній події, що відбулася. Якщо вам все-таки кортить і дуже хочеться допомогти автору виправити саме цей вірш, просто поверніться до цього вірша через якийсь час.
Ще одна найпростіша порада: щойно написані вірші критикувати абсолютно марно! Ви витратите свій час і свої нерви, але все одно нічого не досягнете. Проте зазначу, що це не відноситься до випадків, коли автор сам просить покритикувати його і допомогти відредагувати вірш. Правда, і в цьому випадку є шанс, що автор сам винен у події, що з ним сталася, і таким чином, за допомогою вашої критики він просто намагається покарати самого себе, тому що ваше покарання все одно буде меншим, ніж те, яке він може влаштувати собі сам.
Є й нюанс, ви бачите, що вірш фантастичний і, начебто, не має ніякого відношення до автора, а він у відповідь все-таки шле вас з вашою критикою подалі. Не дивуйтеся! Справа в тому, що іноді вірші пишуться на подіях, які засновані на болючих спогадах, отриманих духовною істотою в одному з минулих життів. Можливо, ви й не повірите, але дуже багато хто здатен писати і такі вірші. І в цих віршах мова, часто, не тільки про цю планету. В них може бути все що завгодно: будь-який простір і будь-які форми життя. Навряд чи хто признається вам в тому, що він бачить реальні картини подій, що відбулися з ним чорт зна коли, аби його не вважали за божевільного, але саме з негативної реакції на критику можна зрозуміти, що автор написав все це не з доброго дива.
Повторюю, вірші можна і потрібно редагувати, але тільки тоді, коли вірш відлежався, і автор вже здатний його міняти. В цьому випадку ви дійсно можете надати істотну допомогу. У всіх інших випадках ви дієте, як садист, я не побоюся цього слова. І буде дуже правильно, якщо автор відправить вас в «чорний список», як людину, що більше не має права на критику.
Тепер порада авторам. Якщо ви пишете вірші у хвилини душевних переживань, то не поспішайте викладати їх на сайт, дайте віршу хоч трохи відлежатися, а ще краще, надішліть вірш електронною поштою тим, хто вже довів, що здатний правильно вас зрозуміти і вислухати. І тільки після того, як ви впевнені, що душевний заряд пішов, і ви здатні вислухати з приводу цього вірша все що завгодно, публікуйте його на своїй сторінці. В іншому випадку, ви ризикуєте замість полегшення отримати зворотний ефект. Черговий горе-критик рознесе ваш твір в пух і прах, а ви так і залишитеся з цими помноженими душевними муками жити і далі.
Якщо ви пишете такі вірші «душею», то намагайтеся описати ситуацію так, щоб вона максимально точно описувала те, що сталося з вами. Не варто підганяти риму, розмір та інше, щоб вірш всім сподобався. Як би добре ви не написали, завжди знайдеться той, хто скаже, що це занадто банально і просто, або про те, що вірш сповнений красивостей, але сенсу в ньому ніякого немає. Для всіх милим не будеш, так як люди індивідуальні і здатні сприймати правильно тільки те, що реально для них самих. Якщо ваш вірш намагаються дошкульно критикувати, не засмучуйтесь, просто скажіть такому «критику» спасибі і, ні в якому разі, не намагайтеся пояснити, чому вірш написаний саме так, а не інакше. Він вас все одно не зрозуміє, тому що у нього зовсім інша мета: він прийшов не допомогти, а принизити і висміяти вас.
Остання пораду дам модераторам і адміністрації сайту.
Мені б дуже хотілося, щоб ви теж справді зрозуміли цю статтю і більш уважно ставилися до скарг авторів, які пишуть вам про факти регулярно образливої та уїдливої критики. Тих, хто займається подібними речами, не так вже й багато, але це ті, хто діє як ворог роду людського, забуваючи, що немає нічого дорожчого, ніж душевне здоров'я нації.
Наприкінці хочу навести ще одне дане, яке допоможе вам відрізнити правильну критику від неправильної.
КРИТИКА - це свого роду показник того, в якій мірі люди вносять свою лепту в твір. Грубо кажучи, існує два типи критики: "критика, що знецінює" і "конструктивна критика". У сфері мистецтва превалює критика, що знецінює, оскільки існують такі речі, як "особистий смак", стандарти, що диктуються часом, і навіть, на жаль, ревнощі і заздрість. Часто критика - це просто відмова вносити свою лепту. Можна також стверджувати, що неконструктивна критика вказує на те, що людина сама не в змозі що-небудь робити.
Часто говорять про "конструктивну критику", але рідко дають визначення цього поняття. Однак така критика може приносити користь. Думаю, найкращим її визначенням було б таке: критика, яка конкретно вказує на те, як можна краще зробити будь-що, принаймні, з точки зору критика. Можна сказати, що ті люди, які просто вишукують недоліки і ніколи не пропонують застосованих на практиці способів, що дозволяють краще робити що-небудь, більше не мають права на критику.
Спасибі, що прочитали це. З повагою, Джон Магваєр.
P.S. з цього мені потрібно було почати, але я наївно думав, що читачі це все можуть і самі в словнику прочитати.
Великий тлумачний словник
КРИТИКА,-і; ж. [від грец. kritik; - мистецтво розбирати, судити]
1.
Обговорення, розбір чого-небудь з метою оцінити досягнення, виявити і виправити недоліки.
Розумієте? Мистецтво не просто розібрати щось на шматочки, а й Виправити недоліки.
Але при цьому є важлива частина критики ОЦІНКА досягнень.
Тобто правильна критика включає в себе не частину, а все це.
Правильна критика складається з виявлення та оцінки досягнень, і також виявлення недоліків з метою їх усунення.
Якщо є щось одне, то навіть з визначення ясно - це не критика. Це коментар, відгук, або навіть образа, але тільки не критика.
Літературний критик - це той, хто має відповідну літературну освіту, всі інші - просто самозванці.
І коли хтось говорить вам, що їх образлива "критика" Вам корисна, можете так і сказати:
"Так, звичайно, справжня літературна критика корисна, шкода тільки, що Ви не є літературним критиком".
© Copyright: Джон Магвайер, 2009
Свідоцтво про публікацію № 1912055889
Переклад з російської мови статті Джона Магваєра "Критика и душевное здоровье" (http://www.stihi.ru/2009/12/05/5889). Дозвіл автора на переклад та публікацію є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167218
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2010
автор: Le Magnifique