Мій друг скадзав:"Покинь її,
Нехай тебе не мучить совість,
То лиш на вітер гроші,і марево сім`ї,
Поглянь ще скільки є дівчат натомість!"
"Так легко дати цю пораду,
Ти ж знаєш,що моя любов-не випадковість,
Я - однолюб, стерпіти можу навіть зраду,
Та не гадав,що в цій біді прихована її манлива загадковість.
Її туманний блиск очей-
Я потопав в їх глибині ще зранку,
В холоднім світлі місячних ночей,
Ловив їх погляд,такий прекрасний...Наркоманки!
Де був мій розум, краще не питай:
Хіба в коханні хтось з нас розум має?
Та я боротимусь за неї- ти це знай,
Її залежність ці боротьбі програє!"
"Що ж,це благородно з твого боку,
Я не казатиму багато слів,
Лише обдумай наслідки від цього кроку,
Щоб не опинитись на краю найгірших снів.
Бо в пошуках нової дози,
І це вже не її вина,
Вона колись продасть тебе-це правда прози,
І ти самотнім потонеш в келисі вина..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167198
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: Межа реальності