Горить свіча – непрохане сумління,
Різючий біль обпалює вуста.
Над серцем піднімається свавілля –
Добра і зла непрохана війна.
На терезах і гнів, і страх,і кара,
Відложені на розсуди богів.
Я віддала, усе,що в тебе вкрала –
Кожну зернинку наданих дарів.
Тому суди, карай, як твоя ласка,
Для тебе я сьогодні лиш раба.
Розхрістана до самого зап’ястка
Перед тобою піддана душа.
Суди!Карай! Якщо уже так хочеш
Зтерплю усе: різки і батоги,
Ось тільки ти мене знову прощаєш
І забуваєш всі мої гріхи.
Горить свіча – непрохане сумління
Різючий біль обпалює вуста.
Над серцем піднімається свавілля –
А я сама собі стаю чужа.
16.01.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166456
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.01.2010
автор: Левченко Оля В.