Влада... примушує тремтіти,
Влади... так хочеться відчути.
Володарю без неї не прожити,
Його вино - то кров, а хліб - то люди.
Хода війскових чоботів арійців,
Що затоптала тисячі земель.
Ідея, що підняла усіх німців:
Скалічити та поневолити людей.
Яка ціна життя? Не варта й смерті,
Коли в руках земля горить вогнем,
Коли на місці дому стало пекло -
Коли приречене життя тим днем.
А куля, що повітря розрізає хутко,
Все рівно знайде свою ціль колись.
Якщо у небі тільки крила чути,
То скоро ангели полинуть в вись...
Є два кінці у палки, у влади - теж,
Вона дає можливість покорити.
Усе у владного в руках, та все ж...
На іншому кінці є опір, може той убити.
Війна - стихія не сильніших,
А для вождів, що не нап'ються крові,
Для тих мерзотників найбільших,
Що свою душу продали за втіху.
Та хто по трупам йде до краю,
Той непримінно упаде туди, униз.
І хто життям хоробрих вільно грає,
Той не пізнав, що сила духу є у них.
Ніхто не має права керувати нами,
Бо ми господарі собі й своїм добром.
І прапори убивць стають тряпками,
Коли наш розум не купити злом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16626
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2006
автор: Серёжа