Дивно бути людиною
в декількох іпостасях.
дивно відчувати себе валькірією,
охороняючи гвардію.
А що там дивного?
міфи писані давниною,
ріки випиті часом,
вени наповнені силою,
з центру ГалаСвіта.
руки розгорнуті мов карта,
пальці складені у факел,
долоні направлені щити.
мечами очі спалахують,
цілячись у ворогів.
Промовляючи голосом пращурів,
виплітаючи вовняне плетиво,
зір притупити навмисне ,
щоб бачити середину.
дорогу розтяти ,
перемацати
обценьками волі, повисмикувати
пазурі і цвяхи,
щоб не шкодили воїну- магу.
Дивно бути людиною:
ходити в кіно,
зустрічати
знайомих у переході,
пити каву розчинну,
мерзнути під дощем
і сміятись від болю,
сміятись над болем,
сміятись в обличчя тортур
щоденно,
щоденно бути собою.
ні на мить ні на день не змінюючи звички
бути просто собою.
…навіть як що це сон…
11.11.2008р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165847
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: gala.vita