ЗВІР 2
Я вам чужа, бо не в своєму тілі.
І час тече не мій,
а ніби наскрізь мене.
Я ніби кіт, який живе в собаці.
Той пес – що я – домашньо-здичавілий.
Той кіт – що я – він свій собі
і вільний ночі посланець.
Як прояв єдності
одне на двох гарчання,
Яке ніяк не трансформується
у натовпу фальцет –
Протяжний і фальшивий наспів часу
Я не почую ,
Бо шерстю заростають вуха,
коли я кіт,
який живе
в собаці!
18.07.2008.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165659
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: gala.vita