Так мерзли мої звірячі лапи,
Мерзли в літку, під сонцем Криму.
На теплу ступаючи гальку,
Лід цокотів, задаваючи ритму…
а серце звіряче тліло,
душилося в казематі тіла.
найнепотрібніша в світі людина.
мерзенним криком горлянка німіла…
Сновигає в пітьмах оболонка,
Лишає жахливі відбитки.
На полотні розтрощені зойки,
Або на папері римовані крики.
Ступаючи звірячими лапами,
Пазурами зачіпаючись об життя,
Ні чужим , ні своїм не потрібне
Це старе і брудне цуценя.
16. 09. 2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165570
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: gala.vita