ЗВІР 1
У засідці сиджу, мов звір.
( Я непомітна у своєму тілі ).
Воно то й добре, та …
хоча б приносив хто кістки.
Можливо і цікаво що…
живу в собаці,
яку не любиш
а ні я, ні ти…
Той пес – що я – самотньо-здичавілий
і закуйовджений, як і моє життя.
Проте він свій собі і вільній ночі
зрозумілий,
Він посланець із небуття в буття.
Ковтаю миттю
із долонь Селени воду.
Я дуже дика. На свободі – звір.
Але…
За день і ніч, за світанковий танець
я дам себе знайти
і приручить.
18.07.2008.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165565
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: gala.vita