Третій день поспіль я не живу.
Не п’ю і не їм, не відчуваю.
Не йди, не тікай тебе я прошу.
Та знаю, що марно, тебе я втрачаю.
Ця біль у душі така нетерпима.
Цей страх не за тебе , за себе.
Яка ж я все таки самолюбива.
Щоб дальше прожити, ти мені треба.
Щоб дальше прожити, потрібна любов.
Щоб їсти, пити, відчувати.
І щоби утіху відчути немов,
Потрібно мені покохати.
Потрібно брехати, кричати, казати.
Що люблю тебе до безтями.
За руку тремтячу потрібно тримати,
Здурити тебе до обману.
А як я не хочу, а як не бажаю.
Та знаю, без тебе ніяк.
Усім, що є в мене тебе я тримаю.
Щоб жити життям, а не просто так.
І варто померти за цю свою ваду,
І варто тікати від себе.
І варто лишити усю свою владу,
Та серце кричить, що не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165194
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.01.2010
автор: Olko