Ароматом французького листя
І зеленого чаю п'янить
Неповторна, чаруюча мить ця,
Ніби щастям у вухах дзвенить.
І солодша, ніж віденська кава,
І гірка, як терпкий шоколад.
Мить сліпа, ніби жовта заграва
Над замріяним парком у листопад.
І вінесена вітром, мов краплина дощу,
Мов пурпурно-пістрява пелюстка шипшини.
Мить розвіяна прахом по сипкому піску
І наповнена димом провини.
І далеко, і близько водночас
Плаче скрипка в руках скрипаля.
Мить втікає пегасом від нас
У безмежні й просторі поля.
І немає там тихих ілюзій,
Світанкових живих сновидінь.
І роса на троянді колючій
Не відкриє скарбу володінь.
І згораючи в полум'ї жовтня,
І холонучи в січня імлі,
Повний місяць не випустить оборотня,
Щоб не вбив він миті живі.
Нехай миті живуть на світанку,
Нехай вечір дурманом зітха.
Нехай ніч нам співа колисанку,
Коли мить засинає твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164982
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.01.2010
автор: k-ivanka