Смішно. Ти знову заглядаєш у мої очі.
Ти мов дитина дивишся і хочеш зрозуміти.
Як довго будемо сидіти так ? Що аж до ночі?
Я знаю можеш, якщо хочеш захотіти.
І що ти бачиш в них таких брехливо-карих?
І що ти зрозуміти хочеш ось уже годину?
Мені б уже примарились страшні примари.
А може ти загладити хочеш якусь провину??
Не можу я, ще довго оце буде?..
Не можу я вже бачити зелений гай.
Оці твої зелено-карі очі
Бажаю я роздерти, будь добрий , знай.
І що мовчиш? І що так пристрасно ти розглядаєш?
Вони ж прості, вони ж брехливі.
Невже так сильно, ніжно ти мене кохаєш?
Не бачиш, що вони такі зрадливі?
Все.. до побачення, я йду, прощай.
Ти відпусти мене , бо хочу я свободи.
Я так любила, та зрадила ..ти знай.
Тепер чекають іншії мене пригоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164955
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.01.2010
автор: Olko