Журавлі прощання
(В пам`ять всі загиблих у роки Великої Вітчизняної Війни)
Хвилини мчать, а час лікує рани.
І день у день читає імена:
Чиїхсь сестер, братів, синів, коханих,
Всіх тих, кого забрала та війна.
Хвили мчать, а час немов спинився,
На скронях вже сивіє сивина-
У ветеранів, тих, які змужніли
В аду пекельнім назва якім - війна.
Вони живуть, ховають очі в небі,
З минулого чекають журавля,
Можливо він курликанням весняним
Поверне молодість старого вже бійця.
Та журавлі вертаються додому,
Не повертають юність і синів...
Вдова заплаче, схова лице в долоні...
І проклинати буде журавлів.
Колись давно у сорок п`ятім році
З сльозами, з радістю із болем у душі
Вона чекала, що чоловіка й сина
На крилах принесуть їм журавлі.
Та повертались журавлі далекі,
Курликанням ридали в небесах.
Обпалені вогнем жагучі крила
Вдова тримала у своїх руках.
"Журавлику, мій любий, рідний сину,
Невже тебе зростила для війни,
І віддала дитям юним в окопи,
Благавши про одне лише прийди:
Прийди, вернись крізь постіли й гармати,
Крізь кілометрів злічені роки" -
Та повернулись журавлі крилаті,
А син лишився в попелі війни.
І з року в рік чекає мати сина,
Коханого з дороги вигляда.
Та що весни журавлики прощання
Несуть у вічність їхні імена
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163894
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.01.2010
автор: Левченко Оля В.