Я промовчу, коли останні айстри зацвітуть,
коли останнє сонце тихо догорало.
На наш терпкий кривавий небосхил -
мовчанкою пуста розлука впала.
Я промовчу, коли заб'ється небо у судомі,
коли впадуть останні сльози у дощів.
На твої очі, де в зусиллях невагомих
беріг ти почуття, що й не вберіг.
Я промовчу, коли ранкова сірість
опуститься без докорів, питань.
На наш скалічений і кволий
маленький острів миру і повстань.
Я промовчу, коли зашурхотять
останні вітри і стихійні лиха,
зірвуть невинні спогади прощань
і кинуть нам в обличчя з диким криком.
Я промовчу, коли на грані буде грань,
коли земля повстане й скине небо!
Та закричу, коли тебе не стане :
"Ти був усім...." і кину вслід герань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163688
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.12.2009
автор: тепла осінь