Лицемірство…підлість…брехня…
Чи ще існує людина?
Одягає мізерну маску життя –
в цьому її гріх і вічна провина.
Одягає маску честі, доброти -
це її маски життя,
на обличчі вираз простоти,
а насправді лиш обман…без почуття…
Це все німі, пусті серця,
що втратили свідомість,
байдужі їм чужі страждання –
вбивають в нас останнє «Я»,
всі наші мрії і сподівання…
Вдають із себе благородство дум,
а сіють лише підлість…сум…
і останній промінь світла, доброти
кидають у німу прірву пустоти…
Роздвоєність душі – дві дилеми життя…
Досить вже маскам служити!
Де ж ваше істинне внутрішнє «Я»??!!
Схаменіться, не можна ж так жити!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163504
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: Квітка Надії