Полюбила свій сон так невчасно,
І у сутінках тане кортеж.
Та й де межі,ще досі не ясно!
Лиш боюся душевних пожеж.
Та й боюся на дні залишитись,
І не знаю де А, а де Я.
Я так хочу на тебе молитись!
Чи це сон, чи спокуса змія!?
Наша доля то є той кортеж,
А ті мойри все ріжуть нитки.
Ми принцеси з загублених веж,
Або ті, що мотають клубки.
Я терпляча до себе й до неї,-
До неволі, що так мене рве.
Чи шукатиму завше я фею,
Чи спокусу, що так мене зве?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163393
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: Інна Іріс