Із золота троянди, холодного металу,
Нічого не змінилось, жива в очах блакить.
Розлука за плечима, і ми знов на вокзалі
Шукаємо вагони, купе, де щастя спить.
Бо ми як самобутність! 2-соте чудо світу!
Немов врочисте свято, феєрія, сонет!
Я не прошу у Бога зробить зимовим літо!
Я лиш молю ще раз зробити твій портрет...
Нічого не змінилось, жива в очах блакить!
Колючі, злі троянди,- для мене твій букет.
Хотіла б тишини! З перону хтось кричить:
"Пора тобі по щастя, а я - це твій білет!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162750
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2009
автор: Інна Іріс