Стеляться тумани
На мої дороги,
Стеляться й не знають
Про мою печаль.
Чи то дивна казка
Раптом закінчилась?
Чи то моя юність
Відлітає в даль.
Вже давно не юнка,
Та душа аж квітне,
Що живу, кохаю,
Серце аж цвіте.
А печаль нуртує,
Не дає спочинку,
Все вертає в дійсність
Зболену мене.
Вже не маю сили
Розправити крила,
Як колись літати -
Можу тільки в снах.
Ось тому й сумую
Часто без причини.
Бо рожеві мрії,
Застелив туман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161998
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2009
автор: Ніжність - Віталія Савченко