Претензії турботливих дощів...
Що холодно. Що мерзнуть небосхили...
Що безліч світла й мало кольорів.
Що присмак правди стіни загубили...
Що жде вечірки новорічність мас,
Що забуття назад не повертає...
Що емпірично суб’єктивний час
Вимогам правди не відповідає...
Від всіх кварталів, мляво-неживих...
Від всіх нічних і від досвітніх віянь...
Вимогливість миттєво-молодих
Лише до тих, що все життя старіють...
Обуреність зрадливістю порад,
Які давались - на останній ноті...
Ображеним тоді буває сад,
Коли частково вариться в компоті...
Коли на все – одноманітність рис...
Ознак чекань. Побачень категорій.
Якщо і пісня знову лине вниз,
Шукає, значить, сонце у коморі...
Змагається за місце під дощем
Купальських вогнищ й однобічних зрушень...
Щоб у ліричності усіх поем
Не загубить стилістику порушень...
Щоб на руці – не втратити зв’язок
Із днем прийдешнім. До нестями цілим!
І буде сипати мілкий пісок
Годинник, ще й не надто застарілий...
Якби ж вимоги всіх його розлук
Життя хоча б колись задовольняло,
Тоді б на карті доленосних рук
Ілюзій щастя вже б не існувало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161746
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2009
автор: Юлія Радченко