«А ти постарів неначе…»
«А ти як завжди – не в риму :)
Я довго тебе не бачив,
дивився лише на зиму
тому і стаю подібним.»
Не вірю, але всміхаюсь.
Усе, що кричало в липні,
у грудні лиш позіхає…
І я заварю нам кави -
терпкої, як наша зустріч.
Яскрава твоя уява
освітлює краще люстри
масштаби твоїх ілюзій
і межі моїх прогнозів…
Ти сам закотився в лузу,
а я десь на півдорозі
спинилась, узрівши раптом,
що зовсім ти не кругліший
від інших. Ну чорний, правда
(я чорний люблю найбільше).
А решта… Давай по каві
і без балачОк даремних.
Уява твоя яскрава,
та пахне не так приємно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160728
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2009
автор: Tara Maa