Я дякую тобі за квіти,
Я дякую тобі за дні ,
Коли могла я порадіти,
Ти пробудив весну в мені.
Душа радіє..., ні не плаче...
Вона радіє кожен раз,
Коли твої я очі бачу.
Я думала - вогонь погас,
І вже ніколи не зігріє
Мої пісні ніжним рядком.
Та слово лиш тебе леліє
Цієї ночі перед сном.
Я так боюся, що прокинусь
І зникнеш ти..., зникне мій сміх.
В цю мить до тебе лише лину.
Ти перший, хто зумів, хто зміг
Відкрити мою душу чисту,
Ввійти в той світ де я живу.
Я лиш тобі віддам намисто
З чудових слів й риму нову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160480
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.12.2009
автор: Надія Осіння