Коли на сходинки прозоро-сині неба,
Тримаючи в руках запалені свічки,
Сідають янголи, відмолювати треба
Гріхи у Бога, за загашені зірки.
Падучі зорі,це дияволом жарини,
Украдені з бездоння на страждання тих,
Хто є під владою його у пеклі нині,
Кому і ти туди потрапити поміг.
Ненависть – сльози, що запечені із кров’ю,
Прокляття власної, нещасної душі…
За святу Віру, легко скривджену тобою,
Що ти найсправжній друг, хоча ми є чужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160446
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.12.2009
автор: Катя Андриенко