Бліду веселку намалювали ми з тобою,
Тепер, під симфонічні співи каяття,
Ти руку відпусти мою, зимою –
Коли від снігу побілішали поля.
О, так, кохали ми з тобою дуже палко,
Та ось, прийшла зимова мерзлота,
Згадай, будь ласка, наші ранки
Від них на склі лишилась лиш вода.
І я не знаю, як жить під чорно-білим небом.
Не вмію я сміятись у пітьмі!
Та знаєш, краще бути в щасті одинокім,
Аніж з тобою в сірій самоті.!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160233
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2009
автор: Jo Stone