Закриваю вже вкотре очі,
Знову бачу лише тебе.
Серце плаче, кричить - не хочу!
Душу смуток і біль шкребе.
Закриваю свої я очі,
Й знову чую слова твої.
Я не хочу їх чуть, не хочу,
Вони гірші за яд змії.
Закриваю я знову очі
І боюся, що знов душі
Серце крикне - його я хочу!
Душа скаже мені - гріши!
Вже не хочу закривать очі,
Щоб не чути тих слів страшних.
Я одна у полоні ночі,
Голос серце чомусь затих.
Знову я закриваю очі,
Але скрізь тишина німа.
Я питаю поради в ночі,
Вона каже - думай сама.
Раптом фраза прорвалось з ночі -
Не люби, не кохай його...
Ти відкрий назавжди ті очі,
І не муч більше серця свого.
Та душа так мене молила -
Закрий очі тебе молю.
А я їх назавжди відкрила,
Щоб сказати - більш не люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2009
автор: Надія Осіння