Поталанило – сніг засипав вечір…
Холодних пальців і байдужих нив…
Ти вже давно собі не суперечиш…
Ти нещодавно двері відчинив…
Зима. Чуттєво шерхотять підошви…
Відлунням вигуків мовчить блакить…
Ти відчуваєш… А брутальне «Хто ж Ви?»
Повторює намисто кожну мить…
Аксесуарне місто не питає
Ні про серйозність, ні про почуття…
Візерунковим плетивом влітає
В твоє яскраво-стемнене життя…
Від поцілунків – обережні стріхи
Поетизує будівельний вік…
Ти не шукаєш образної втіхи –
Її тепер Старий знаходить рік…
Проходить тінь – радіти вміють губи…
Різниця є: відчинене вікно…
Той хто любив, здається, й зараз любить…
Але тобі, напевне, все одно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160021
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2009
автор: Юлія Радченко