Немов поранений метелик на сцені танцювала балерина.
Відірвана від світу зачарована красуня.
По усій сцені свої сльози розгубила,
Шукаючи у душах глядачів добра відлуння.
Танцює...справді, мов метелик
Злітає вгору,рветься до небес.
Лише в душі - такий гострий кристалик,
Що танець й досі не воскрес.
Тендітні руки простягає до людей.
Мов крилами аж тягнеться до душ.
Ключа шукає до броньованих дверей,
Та,жаль,ще не існує такий ключ...
Закриті всі...вона самотня в світі,
Танцює кожне па,так рветься полетіти.
І тихим маренням наповнюються миті,
І ноги починають вже боліти.
Але вона танцює,малює казку
Пустим істотам,геть далеким...
З лиця все ж не скидає щасливу маску,
Бо так боїться від болю померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159926
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2009
автор: k-ivanka