Я поруч себе відчуваю пустку
І серце, якому байжуже до мене...
І кров моя, що замість кисню повна смутку,
Переливається з червоного зеленим...
Я відчуваю поруч себе тишу,
Мовчанку душ, немов обідране лахміття.
Мені болить! Тому я плачу й пишу,
Чим перетворюю хвилини у століття...
І власні крила, спутані печаллю відчуваю,
Що без польоту стали непритомні...
А з Душо-Чаші море виливаю,
Все ж сподіваючись, що Хтось її наповнить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155635
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2009
автор: LaLoba