Прощання з осінню печальне...
Зриває вітер лист останній.
Похмурі хмари нависають,
Краплини грізні з них спадають
І линуть, линуть до землі,
Змивають біль в моїй душі.
Я не ховаюсь від дощу,
Його я в серце упущу.
Нехай змиває ті страждання,
Що породило їх кохання.
Я побіжу звідсіль, від тебе,
І співчуття твого не треба,
І не кричи мені ,,Зажди!”,
І не тримай мене, пусти...
Я хочу плакать... Дощ змива
Всі поцілунки і слова,
Всі ті нещирі обіцянки,
І дні, що сповнені мовчанки.
Я стану чиста від думок,
Що в них ти - мій єдиний бог.
Сьогодні із життя твого зникаю.
Я буду сильна, твердо знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154742
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2009
автор: Сніжинка