Був час, коли я марила тобою..
Коли я набирала номер в забутті,
І слухала довгі гудки на самоті,
Була у вічній сварці із собою...
Блаженством було чути голос твій..
І наплювала я на всі закони...
Ти б міг побачити уcе що захотів..
Ту нагу душу, що тремтить як струни...
Ти не хотів , тобі було плювати.
На те що серце краяв без жалю..
Ти знав усе,казала в очі правду...
Казала в очі:"Я тебе люблю!"...
Ти добивав мене, сказавши правду.
Незнаю тільки розумів чи ні...
Я плакала, я не любила змалку,
а ти удерся в серденько мені...
Я більш не буду, дякую за досвід..
Я більш не буду дякую за біль...
я зрозуміла сліз ти моїз не вартий..
В кінці кінців ніхто не варитий їх.
Цю сповідь, що написана сльозою...
У спогадах давно минулих днів.
Я пишу тут, я зараз , не з тобою..
Мені давно плювати, так як ти хотів..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154225
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2009
автор: anyuta