Сумнішого неба я не бачила ще...
Плакати стало холодним дощем...
А у душі тихий щем...
Знову мости розведем.
Замкнутись у собі - найкращий вихід...
Я забуваю про кохання мимохідь...
А потім знов чекаю на прихід...
Сумую від живущих бід.
Галюцинації страхів і злив...
А місяць в неба знов за нас молив...
І сутінки кривих могил
Забрали тіні наших крил.
Ясні,холодні барви крихітних туманів...
Мій голос знову спопелів...
Я повертаюсь в місто ангелів...
Мій дух туди вже відлетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154143
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2009
автор: k-ivanka