В чеканні знов стою я на пероні,
В руках держу щасливий свій квиток.
Ще трохи часу,я вже у вагоні,
До зустрічі з тобою тільки крок!
Надворі ніч.Я трішки задрімаю.
Під стук коліс у темряву полину.
А в сні своїм я знову обіймаю,
Прекрасну й дорогу мені людину!
Ось станція маршрутна.Зупинились.
Я враз відкрила очі.Це вже ранок.
І за вікно вагона подивилась,
Туман повив усе в тонкий серпанок.
Колеса такт по шпалам вибивають,
Й позаду кілометри залишились.
І нашу зустріч швидко наближають,
І люди враз усі заметушились.
Кінцева станція.Я знову на пероні.
В твоїх обіймах я міцних тону,
Немов й не було ночі у вагоні,
Поруч з тобою радісна іду!!!
Моє кохання,моя ніжна казка!
Я з трепетом тримаю твої руки,
О мить прекрасна!Не тікай будь-ласка!
Та час проходить,й знову в нас розлуки!
Мене ти на прощання обіймаєш,
Сідаю у знайомий я вагон.
Мій погляд у вікні враз відшукаєш,
Коротка зустріч!Це неначе сон!
Та все-таки думками я з тобою!
Хоча нелегко,але я чекаю!
Й беру у руки трубку телефону
Щоб знов почути:"Я тебе кохаю!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2009
автор: Шкурак Тетяна