-----------------
(По книзi Роберта Лейдло
"Чому я вiрю.")
Дощем розмита, край села
На пагорбi руда з'явилась,
Пiд сонцем плавилась, текла,
I у трубу перетворилась.
Вiтри гуляли в нiй роки
I вивiтрили з неї крила,
Дощi й морози за вiки
В нiй механiзми утворили.
Так виник перший з лiтакiв,
В який пальне влила людина,
I вiн поїхав i злетiв
I так лiтає i донинi.
Ти скажеш, що цього нема,
Не вiриш цiй балаканинi ?
-Але ж ти вiриш, що сама
Могла з'явитися людина,
I що людини органiзм
Iз мавпи виник поступово,
Хоч бiльш складний, нiж механiзм,
Що в лiтаку, й несе спадковiсть.
Хто мiг створить людину? --Бог,
Вiн може все, бо Всемогутнiй,
Їй душу дав, щоб iз тревог
Вона iшла в своє майбутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152185
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.10.2009
автор: Юрій Вакула