вона сказала м-р-і-ю
і втекла
замкнула двері
серце розпустила
і в небо полетіла
мов душа
безкрила, горда, біла.
а ти дивився вслід
ти відчував
бажання, пристрасть,
тиху муку
і вітер посміхався,
і страждав
тобі нашіптував
розлуку
вже більше не зустрінеться твоя душа
з її замріяною ніжною душею
не буде сміх її литись немов вода
повз пальці срібло-диво-феї
забудеш ти оте мале дівча
химерну постать – кволу, строгу
та вгору погляд підведеш і враз
захопить подих усмішка її ранкова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149777
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2009
автор: Kira