Торкаються руки в чарівну безмежність,
Вуста утопають в солодощах щастя.
І час зупиняється, входить в залежність
Від миті якою ми накохаємось!
Брудного немає в очах променистих
Що спрагою, ніжністю, щастям горять,
Кохання палке мов чарівне намисто
Палких діамантів, каратів по п'ять!
Як вийти мені за межі людського
Нестримного щастя в чарівній красі,
Що маю я вдіяти в ньому такого
Щоб Щастя коханої бачили всі?
Щоб не чіплялись її божевільні,
Та щоб не втручались в майбутнє життя.
Могла щоб відчути вона себе вільно -
З коханням у серці щоб йшла в майбуття!
Торкаються руки в чаріну безмежність
У ніжну чарівність, у твою покірність.
Торкаються руки в мою протилежність
У силу твою та лагідну дивність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2009
автор: andrrej