Устами дитини глаголить істина,
Істина буває тільки у дитячій душі.
Тому що, коли ми дорослішаємо,
Істина роздвоюється і потроюється
Істина змішується, або забруднюється
І невдовзі зникає...
У дорослих її немає
Устами дитини глаголить істина,
Душа дитини чиста,
її розум віддзеркалює тишу і спокій
І той щирий і величний розум
якого так бракує дорослим…
Якщо я б могла
Я б завжди залишалася дитиною
із тою доброю наївністю і сліпою довірою до людей
Яка у мене була, але вже нема...
Нема! Я не люблю цього слова
Воно не несе ніякого контексту
Воно залишає пустоту у моїй душі
і ниючу, тягучу журбу за тим чого нема,
але могло б бути,
за тим чого я позбавленна,
але так хотіла б мати
За сутністю, за істиною, за правдою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147713
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.09.2009
автор: Kira