Її життя велика чорна хмара,
Що закриває сонце людям і собі,
Що пропливає кожен день по небосхилу
І бачить лиця темні, погляди сумні...
Ох, як ж вона хотіла бути немовлятком
І бігати за вітром у степи,
Ніщо не думати, нічим не відчувати
Думки тривожні й погляди сумні
Та час біжить, його нічим не зупинити,
Не стримать віжками немов шаленого коня.
Єдине що лишається – то жити,
Хоча життя саме не варте ні гроша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147557
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.09.2009
автор: Kira