В багаттях літо догорить, багряним цвітом,
у небо димом полетить, у сиву даль.
Сезон відкритий для прощання, з теплим літом,
хоча мені його тепла, чомусь не жаль….
Клубами дим ,нехай вітри несуть по світу,
суха трава, весь час потріскує й горить.
А жар багаття ,ніби реквієм по літу,
що нас покинуло так швидко,в одну мить.
Холодні ранки, і настирливі тумани,
сезонні зміни,і очікування стан.
Осінні квіти,засинають під тинами,
їх заколихують дощі й густий туман.
На клумбах в’яне, і тускніє цвіт гербери,
торкнула осінь,позолоченим крилом.
В нічному небі мало відблисків Венери,
вона у літі,і кохається з теплом.
Летять заплутані, канати-павутини,
це літо бабине ,мінливість і каприз.
Художник жовтим, розмальовує картини.
Останній штрих…Все листя падає униз.
14.09.2009р.
можна послухати і подивитися тут -http://www.youtube.com/watch?v=DvapjabRQvo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146365
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.09.2009
автор: Олексій Тичко