Ой налийте мені чарку
Щоб забула горе
Бо той хлопець, що кохала
Пішов до другої
Покохала, тай забула
Про усе на світі
А тепер сама не знаю
Що мені робити
Віддавала йому себе
Своє тіло й душу
І за зрадженне кохання
Я страждати мушу
Як матуся доглядала
Вірила і дбала
А про те, що в його серці
Досі не пізнала
Бо нікому не потрібна
Турбота і святість
А від них сама я собі
Пізнавала радість
Ну а той, про кого дбала
Живе із дружиной
Про розлучення забувши
Зве її - єдиной
Боже милий, помолюся
За їх щастя й долю
Все життя живуть хай разом
Не знаючи горя
Бо справжнісеньке кохання
Тільки раз буває
І хто зрадить його в серці
Щастя не пізнає
Не збудуєш свою долю
На чужому горі
Краще буть в житті одному
Ніж в серці - чужою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145995
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2009
автор: TigraAgara