Майбутнє лихо, досхочу нап‘ється крові,
Присмокчеться до вен життя,
Не можу жити я без болі,
Коли діяння кануть в забуття.
Прапороносний вірус геноциду,
Із дня-на-день вилизує підлогу біля ніг,
Тремтить наспівуючи гімни,
Фривольно стоптує душі поріг.
Орнамент сили постане на дорозі,
Поборонить гнівом скупчення хвороби,
Патріотично, з криком та зі співом,
Пробудить ваше почуття тривоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145901
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2009
автор: Ярослав Клочник