Я хочу тут тебе згадати
Я хочу там тебе забуть
У проміжках людського часу
Слова твої то гріють, то печуть:
"Люблю тебе немов веселка
кохає дощик весняний
Немов невтомний соловейко
кохає музику весни..."
Слова тьмяніють, бліднуть, гаснуть
І знов займаються живим вогнем
Вони то грізні то прекрасні
Немає сили викинуть їх геть.
"...Люблю тебе й любити буду
Допоки є в мені душа
Допоки є на світі люди
Допоки вертиться земля..."
Їх дощ дави́ть - вони не гнуться
Їх сніг заліплює - вони живі,
вони ніколи не зітруться
Й зі мною будуть уві сні.
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145731
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2009
автор: Kira