* * *
Я з іншого боку безмежних надій
Притьма притуляюсь до неба.
В мені обертається світ, і тоді
Я знаю, яка в нім потреба.
В мені розчиняється час, і затим
Я бачу на відстані долі,
Як пам'ять гаптується сном золотим
У втілень і вимірів колі.
І вже недосяжність минулих століть -
Це не перешкода для серця,
Що здатне покинути будь-яку кліть
Якщо в ньому простір озветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143888
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2009
автор: aleksgun